1. Який не властивий людині, людям; чужий людській природі, суспільству.
2. Надзвичайно важкий, виснажливий, такий, що перевищує звичайні людські можливості.
3. Жорстокий, безжалісний, звірячий.
Словник Української Мови
Буква
1. Який не властивий людині, людям; чужий людській природі, суспільству.
2. Надзвичайно важкий, виснажливий, такий, що перевищує звичайні людські можливості.
3. Жорстокий, безжалісний, звірячий.
Приклад 1:
Одним пострілом убивають двох зайців… Знову гупання й знову несамовитий крик… Знову… Знову… По стелі тупцяється багато ніг, галасують, а над усім зринає фугасом зовсім неймовірний, нелюдський, безтямний рев після кожного удару… Сергєєв зблід, дослухаючись до того реву над головою, хоч і удає з себе байдужого, «залізного».
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Стиснувши кулаки, увесь трусячися з гнiву, вiн стояв перед нею такий страшний, нелюдський… А її, мов грiм, побивали тi його слова, однiмали в неї мову, руки… — Чула? — Чула… — Смотри ж!
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”