Словник Української Мови
Буква
1. Істота, яка за зовнішнім виглядом нагадує людину, але не має людських моральних якостей; жорстока, безсердечна, звіряча людина.
2. У міфології та фольклорі — фантастична, перевертена, потворна істота, що протиставляється справжній людині; чудовисько.
3. Перен. про того, хто відрізняється дуже поганим, антигуманним характером або вчинками; негідник, лиходій.
Приклад 1:
123 Коли ВІН дав зв’язати себе проклинаю вас очі заздрісні коли ВІН дав терном себе увінчати проклинаю вас руки заграбасті коли ВІН під хрестом знемагав проклинаю вас губи сластолюбні коли цвяхами прибивали долоні проклинаю вас зуби пожадливі коли цвяхами ноги прибивали проклинаю вас щелепи зажерливі коли смагою вуста ЙОГО пойнялись проклинаю тебе язик невситимий коли списом ЙОГО прокололи проклинаю тебе пелько бездонна коли ВІН дух віддав проклинаю тебе утробо захланна коли ВІН Людина проклинаю себе нелюда І. Калинець. Невольнича муза ~360 « попаше Кузма порося » у піст ×.
— Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”