Значення
-
Властивість або якість того, що є неконструктивним; нездатність сприяти позитивному розвитку, вирішенню проблеми або створенню корисних результатів.
-
У логіці та математиці: властивість міркування, твердження або підходу, який не дозволяє отримати нове знання або практичний висновок, обмежуючись критикою без пропозицій.
-
У психології та спілкуванні: поведінка або комунікація, що не спрямована на досягнення згоди, пошук компромісу або продуктивну співпрацю, а лише на створення конфлікту або заперечення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неконструктивність, р. неконструктивності, д. неконструктивності, з. неконструктивність, о. неконструктивністю, м. неконструктивності, к. неконструктивносте