Значення
-
Властивість або стан, за якого об’єкт, явище, система тощо не є відокремленими, не перебувають у стані ізоляції від інших елементів або впливів; взаємозв’язаність, взаємозалежність.
-
У лінгвістиці — характеристика мовної одиниці (звука, морфеми, слова), що не може існувати окремо, поза певним контекстом або структурою, і виявляє свої властивості лише у зв’язку з іншими одиницями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неізольованість, р. неізольованості, д. неізольованості, з. неізольованість, о. неізольованістю, м. неізольованості, к. неізольованосте