Значення
-
Властивість або стан, за якого щось не викликане зовнішніми факторами, стимулами або впливами; спонтанність, самочинність.
-
У фізиці та техніці — характеристика системи або явища, що виникає без зовнішнього наведення, збудження або прикладеної сили.
-
У біології та медицині — відсутність стимульованої реакції організму, клітин або тканин на певні агенти або умови; природний, невимушений стан.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неіндукованість, р. неіндукованості, д. неіндукованості, з. неіндукованість, о. неіндукованістю, м. неіндукованості, к. неіндукованосте