неіндукованість

Властивість або стан, за якого щось не викликане зовнішніми факторами, стимулами або впливами; спонтанність, самочинність.

У фізиці та техніці — характеристика системи або явища, що виникає без зовнішнього наведення, збудження або прикладеної сили.

У біології та медицині — відсутність стимульованої реакції організму, клітин або тканин на певні агенти або умови; природний, невимушений стан.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |