1. Хворий, слабий, що страждає від недуги.
2. (переносно) Слабкий, немічний, нестійкий у моральному, духовному або психологічному плані.
недужний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я вчилася науки розставань: Науки розрiзняти бiль недужний I бiль животворящий (хтось писав Листи до мене й кидав їх у грубку, Рядка недописавши). Хтось чекав Чогось вiд мене, але я мовчала: Я вчилася науки розставань”, — от i збулося все до словечка: вчися, вчися тепер “науки розставань” — iз життям, iз собою, з даром своїм нещасливим, що його тепер уже навряд чи подужаєш пiдняти — якщо досi, вважай, нi разу не витиснула цю штангу на висоту повного ривка.
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”
Частина мови: прикментик () |