Словник Української Мови
Буква
1. Такий, до якого заборонено торкатися, чого не можна чіпати; неприкосновенний.
2. Який зберігся в первісному, незмінному стані; недоторканий, незайманий.
3. У переносному значенні: такий, що користується особливим захистом, недоторканністю (про осіб, установи тощо).
Приклад 1:
Георгіані був на диво елегантний, аристократичний, випрасуваний, накрохмалений, ідеально сніжно-білий і виключно гордий та недоторканий — словом, справжній грузинський князь, а на совєтській термінології — «совбарин» і то найвищої проби. Мав білі замшеві черевики, білі шкарпетки, наманікюрені нігті на руках.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”