НЕДОКО́НАНІСТЬ, -ності, жін. Властивість і стан за значенням недоконаний 1; незавершеність, неповнота дії або процесу.
недоконаність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та паморозь терпінь і вічна недоконаність дерзання, рух руху руху. Те безмежжя сил, розбурханих од молодого болю, ті парури зусиль, та виднота себеявлення, та оглухла прірва обрушення і заступання за видиму смерть, аби тороси муки ліпили лона квітам.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |