Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має обмежені матеріальні засоби, середній або нижчий за середній рівень достатку; небагатий.
2. Який містить у собі невелику кількість чогось, обмежений у складі або прояві; нечисленний, невеликий.
3. Позбавлений багатства внутрішнього змісту, різноманітності; невибагливий, скромний.
Приклад 1:
Досвід особистого спілкування з цими людьми в мене дуже небагатий, на жаль. Юрія Шевельова вперше побачила на І Конґресі україністів 1990 р. в Києві, але ця зустріч уже впала на підготовлений ґрунт: у моєму активі вже було «Не для дітей» Юрія Шереха, читане й перечитане у Празі 1987 р. під час першого мого «прориву» за кордон.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”