1. (у математиці, фізиці, теорії систем) Властивість величини або системи, яка не дорівнює простій сумі відповідних величин або властивостей її складових частин; неможливість описати ціле як суму його компонентів.
2. (у філософії, синергетиці) Якість цілого, що виникає внаслідок взаємодії елементів і не може бути зведена до їхніх індивідуальних властивостей; синергетичний ефект.