Значення
-
(у математиці, фізиці, теорії систем) Властивість величини або системи, яка не дорівнює простій сумі відповідних величин або властивостей її складових частин; неможливість описати ціле як суму його компонентів.
-
(у філософії, синергетиці) Якість цілого, що виникає внаслідок взаємодії елементів і не може бути зведена до їхніх індивідуальних властивостей; синергетичний ефект.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неадитивність, р. неадитивності, д. неадитивності, з. неадитивність, о. неадитивністю, м. неадитивності, к. неадитивносте