Словник Української Мови
Буква
Відсутність адекватності; невідповідність чому-небудь, нездатність до адекватних реакцій, дій або оцінок.
У психіатрії та психології — стан, при якому реакції, поведінка або мислення людини не відповідають об’єктивній ситуації або соціальним нормам.
Недостатність, неспроможність (у виконанні чогось, у відповідності вимогам).
Приклад 1:
Якщо менеджеру надається неадекватність застосовування засобів з отриманням бажаного результату, то може з’явитись альтернатива від конкуруючої сторони. Інший тип конфліктів зумовлений необхідністю зняття напруження в обох чи в однієї з конфліктуючих сторін.
— Котляревський Іван, “Енеїда”