НА́ЖИВ, у, чол. 1. Те саме, що нажи́вка. Принада для ловлі риби або тварин; наживка.
2. *У термінології. Спеціальний пристрій або речовина, яку використовують для приваблювання та захоплення здобичі в мисливстві чи рибальстві.
нажив
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І недругів нажив. Було йому без року дев’яносто.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |