1. Вищий ступінь порівняння до прикметника «милий»; найдорожчий серцю, найприємніший, найулюбленіший.
2. У значенні іменника, власна назва: те, що (або той, хто) є найбільш приємним, дорогим, близьким для когось; найбільша втіха, радість.
наймиліше
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пастушу ревно я біля душі, щоб не забралось в наймиліше. Спожий собі будяччя і терни, що заслужила, те і маєш.
— Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”
Частина мови: прикментик () |