1. Дія за значенням наврочити, наврочувати; псування, шкода, заподіяні лихим оком або словом, за забобонними уявленнями.
2. Стан, спричинений такою дією; хвороба, нещастя, невдача, що їх приписують лихому окові чи слову.
наврочення
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |