Словник Української Мови
Буква
Процес або дія за значенням дієслова “подорожувати“; пересування на значні відстані, переважно з туристичною, пізнавальною або діловою метою.
Стан або заняття людини, яка знаходиться в подорожі; період часу, проведений у переїздах і відвідуванні різних місць.
Приклад 1:
Я ладен був піти навіть і на таку самопожертву, хоч я й відчував себе стомленим до краю за цілий день подорожування, метушні, знайомств, зустрічей, вечері: я хотів спати; я позіхав, одверто, не ховаючись. Врятував мене портьє.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”