НАВОДІ́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням наводити, навести 1–3, 5, 7, 9. Наводіння гармати на ціль потребує точності.
2. спец. Процес спрямування різального інструмента (наприклад, свердла, фрези) на задану точку оброблюваної деталі.
3. рідко. Те саме, що повінь 1; велика вода. Весняне наводіння затопило луки.