1. Прислівник, що вживається в значенні «навколо, кругом, навкруги», зазвичай у діалектному мовленні або в поетичних текстах для підкреслення просторової замкненості чи охоплення чогось з усіх боків.
навкірки
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |