навкір БукваН **НАВКІ́Р**, присл., заст., діал. Те саме, що навпаки́ 1; у протилежному напрямку, назустріч. Вітер дув навкір. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прислівник () | ←навкіркиподільський→
