НАВІВАТИСЯ, дієслово, недоконаного виду.
1. Те саме, що навіюватися; виникати, з’являтися в уяві, думках, свідомості (про думки, спогади, почуття тощо). Сумні спогади навівалися спогадами про минуле.
2. Рідко. Те саме, що навіюватися; поширюватися, передаватися (про запахи, звуки, вітер). З поля навівався запах достиглого жита.