1. Який навісили, прикріпили до чогось у висячому положенні (про двері, ворота, хвіртку тощо).
2. Який перебуває в стані нервового збудження, напруження; напружений, знервований (про людину).
Словник Української Мови
Буква
1. Який навісили, прикріпили до чогось у висячому положенні (про двері, ворота, хвіртку тощо).
2. Який перебуває в стані нервового збудження, напруження; напружений, знервований (про людину).
Приклад 1:
Подзвонив у великий корабельний дзвоник, навішений перед брамою. У вічку з’явилося чиєсь око, залите кров’ю.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”