Словник Української Мови
Буква
1. Засвоїти якісь знання, набути певних навичок, уміння робити що-небудь у результаті систематичного навчання, тренування, власного досвіду.
2. Доконаний вид до дієслова вчитися (у 2-му значенні: набувати досвіду, робити для себе висновки з життєвих ситуацій).
Приклад 1:
Друга позиція — letter from an Ethnic — це повторення мого ставлення до діаспорного гетто, з яким я ніколи не симпатизував (а в 1960-х роках навіть викликав бурю протесту від земляків, коли я порадив їм навчитися чогось в новій країні, а не займатися танцями і співами). Зрештою, це спірна тема.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Вони вважали, що зможуть тут чогось навчитися, тож пішки переходили через Альпи і лягали спочити в солодкій траві неподалік Больоньїабо Падуї, над берегами вічних рік, у затінку помаранчевих дерев. Згадаю при цьому хоч би Юрця Котермака, по-іншому Юрій Дрогобич, автора найпершої видрукованої в Римі книги, доктора філософії, медицини і астрономії, ректора Больонського університету, на лекціях котрого бував навіть Миколай Коперник.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Я к і в. Не знаю, а лиш думаю, тому що Мінерва була людиною (чоловіком чи жінкою), народженою для того, щоб могла для себе й для своєї братії добре навчитися знати,, де міститься щастя. Хто навчився ц ього, той у греків нази вався eudemon, тобто добре знаючий, а благополуччя – evàœfioim.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”