національно

Приклад 1:
Обидва ці явища належать до сутнісних характеристик художнього процесу, історично й національно-психологічно зумовлені, і без них неможливо осмислити його об’єктивно й вичерпно. Якщо обмежитися чорно-білим інструментарієм, якщо плекати полярність як оцінну категорію («народництво» — погано, модернізм — добре), ризикуємо втратити щось дуже суттєве в характеристиках нашої культури.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
В них нуртують людські пристрасті, вони пройняті любов’ю до людини, виразно звучать їхні національно-патріотичні мотиви. За висловом індійського письменника X. А. Аббаса, в Аджанті «й нині в глибокій темряві ночі палає смолоскип життя».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
У його поезію вплітається тема трагічних наслідків національно-визвольної боротьби: Нудьга морозна і стара, Немов історія Вкраїни, Смоктала серце… То мара, То — демон сивої руїни… У поемі «Поворот» він фіксує факт поразки національно-визвольного руху і дає йому свою оцінку, вважаючи, як і Симон Петлюра, що вона є наслідком «незрілості нації». Відбувається це досить своєрідно — тут уже не до сонетів і катренів — у діалозі ліричного героя (вважайте, автора) з мешканцями спаленого українського села: — А де ж ви були, Що так вертаєтеся пізно?
— Михайло Драй-Хмара, “Kolomiiets Rostislav Kolomiiets”