Словник Української Мови
Буква
1. Належність особи до певної нації, етнічної спільноти, що визначається спільністю мови, культури, походження, традицій та самосвідомості.
2. Юридично зафіксована або самоідентифікована приналежність людини до конкретної національної групи, яка є складовою її правового статусу.
Приклад 1:
Лиш один вегетаріанець Дахно поволі умирав, не бажаючи здатись і осоромити свою «вегетаріанську національність». VII Існує чи не існує над слідчими та над тюремниками, над їхнім свавіллям якийсь нагляд, якесь стримуюче начало, якийсь закон, якесь правосуддя і як воно виглядить?
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
До хутора нас підкинув «москвич-пиріжок» (марка авта, а не національність), у розпечений крихітний кузов якого нас, юних придурків, набилося чоловік із восьмеро. Перед ясні очі поета Л. ми прибули в «переднірванному» стані.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”