НАТІ́К, іменник чоловічого роду.
1. спец. Те, що натікає, набігає або нагромаджується внаслідок течії, стікання рідини чи сипкої речовини; натічна маса. Натік води на підлозі. Вапнякові натьоки в печерах.
2. геол. Мінеральне утворення, що виникає внаслідок повільного стікання й осідання розчинів (наприклад, сталактити, сталагміти). Печера вражає розмаїттям натьоків.
3. мед. Скупчення рідини (гною, крові, лімфи) в тканинах організму, що утворюється внаслідок запального процесу або травми; абсцес, інфільтрат. Хірург розкрив гнійний натік.