1. Дія за значенням наструнчувати 1; приведення чого-небудь у стан підвищеної готовності, напруження, зосередження.
наструнчування
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням наструнчувати 1; приведення чого-небудь у стан підвищеної готовності, напруження, зосередження.
Відсутні