**наструнчувати**, -ую, -уєш, недок., **наструнчити**, -чу, -чиш, док., перех.
1. Настроювати струнний музичний інструмент, натягуючи або послаблюючи струни до потрібного звучання; налагоджувати. *Він довго наструнчував бандуру перед виступом.*
2. перен. Приводити кого-небудь у стан піднесення, збудження, готовності до дії; налаштовувати, надихати. *Промовець уміло наструнчував слухачів на рішучі дії.*