**настренчений**, -а, -е, прикм.
1. Який перебуває в стані підвищеної готовності, напруженого очікування; насторожений, напоготові. *Він сидів настренчений, прислухаючись до кожного звуку.*
настренчений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |