настренчений
[nɑstrɛnt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
**настренчений**, -а, -е, прикм. 1. Який перебуває в стані підвищеної готовності, напруженого очікування; насторожений, напоготові. *Він сидів настренчений, прислухаючись до кожного звуку.*
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. настренчений, р. настренченого, д. настренченому, з. настренченого, о. настренченим, м. настренченім