НАСТРА́ШКА, іменник жіночого роду, розмовне. Дія або спосіб залякування, застосування погроз із метою примусити когось до чогось або відвернути від чогось; засіб залякування.
настрашка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
О г р о з а — настрашка, острашка, пристрашка (давати острашку — погрожувати). Оденок — копиця, стіжок немолоченого збіжжя, сіна, соломи на дерев’яній підстильці; сама така підстилка («ані хліба в оденках, ані худоби, все Тимофій поспродував»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |