маностат

1. (від «мано» — рука та «стати» — стояти) Спеціальний пристрій або механізм, призначений для фіксації руки (зазвичай в медицині або реабілітації) у певному статичному положенні.

2. (переносне значення) Стан нерухомості, закріпленості; стан, коли рука або інша частина тіла обмежена у русі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |