1. Дія за значенням настановити, настановляти; настанова, наставляння.
2. заст. Те саме, що настанова 2; повчання, наука.
Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням настановити, настановляти; настанова, наставляння.
2. заст. Те саме, що настанова 2; повчання, наука.
Приклад 1:
Бо саме в час вчання в інституті мав ще інший фах — літературу, в якій проявив свої антирежимні, самостійницьки, антикомуністичні настановлення. Як письменник і поет, належав до так званих «попутників», тобто письменників «непролетарських» щодо ідеології.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”