1. Властивість за значенням прикметника “насмішкуватий“; схильність до насмішок, іронічне, глузливе ставлення до когось або чогось.
2. Вираз обличчя, погляду, усмішки тощо, що виражає насмішку, іронію, глум.
насмішкуватість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я постеріг, що її затяжність і навальність таки справді впливає на слідчого, дещо бентежить, змішує його, а в решти викликає легку насмішкуватість. Зненацька слідчий, кощавий і перекладач вискакують у кори-тар.
— Невідомий автор, “Agatangel”
Частина мови: іменник (однина) |