італієць

[itɑlijɛt͡sʲ] Іменник

Буква:І

Значення

  1. Представник італійського народу, основного населення Італії; громадянин Італійської Республіки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. італієць, р. італійця, д. італійцеві, з. італійця, о. італійцем, м. італійцеві, к. італійцю

Приклади з художньої літератури

  • Цілий Божий день ловлю італійцям жаб. Холодно, жаби сонні, італійці на березі, я у воді, намацаю жабу, кидаю на берег.
    — Микола Вінграновський
  • Італійцям — жаби, а мені — цукерки.
    — Микола Вінграновський
  • Від італійців пахне солодким. Учора вселились у нашу хату. Румуни, так ті пахнуть цвілою картоплею. Тепер в нашій хаті — солодке. Як німці були — пахло отою маззю, що черевики натирають.
    — Микола Вінграновський
  • Ми й живемо на печі! Повна ж хата італійців. І все говорять не по-нашому, не по-нашому! І німці не по-нашому, і румуни не по-нашому. А от цигани, так ті вже почали говорити і по-нашому. Мама каже: бідні вони й нещасні.
    — Микола Вінграновський
  • Я злізаю з печі, переступаю через італійців, що сплять покотом на підлозі, наступаю поночі одному на руку, він тією ж таки рукою і торсає мене, і вибігаю надвір. Нерик дивиться на мене і плаче. Плаче й тремтить. Іде якийсь мерзлий дощ, вітер.
    — Микола Вінграновський

Більше записів