нашильник

1. (історичне) Частина кінської збруї, ремінь, що йде від сідла до підперстя (підгрудка) для утримання сідла у стабільному положенні.

2. (рідковживане) Ремінець або шнурок, на якому носять нашийну зброю (наприклад, сокиру, ріг), а також самі нашийні прикраси чи знаки відмінності.

Приклади вживання

Приклад 1:
Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею. Нашильника не потребував, бо лівою рукою спирав, може, ліпше, як нашильником.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |