Словник Української Мови
Буква
1. Офіційний документ, що наказує або дозволяє виконати певну роботу, отримати матеріали, гроші тощо; доручення на виконання завдання.
2. Військове підрозділ або група осіб, призначені для виконання певного службового завдання (охорона, чергування, роботи).
3. Одяг, костюм, часто гарний, святковий або спеціальний.
4. Прикраса, оздоблення чогось (первісне та застаріле значення).
Приклад 1:
Так, для них також складали наряд на роботу, проте використовували їхню працю не в полі, а в домашньому господарстві. Трудова повинність на державу в епоху Середнього Царства-збереглася.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
В 12 годин староста приділяв наряд з кільканадцяти чоловік, і той наряд під конвоєм тюремної варти йшов геть з корпусу десь на кухню й звідти приносив цілу низку «бачків» з обідом. Часом то був «борщ», часом взагалі якась бурда, що на тюремній мові називалася «баландою».
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”