1. Патологічна любов до власної особистості, тіла чи зовнішності; самозакоханість, яка розглядається як розлад особистості.
2. У психоаналізі — стан дитини на ранній стадії розвитку, коли вона сприймає себе як центр світу та об’єкт власної любові.
3. Перен. Надмірна егоцентричність, егоїзм, що проявляється в постійній потребі в захопленні та підтвердженні власної унікальності з боку оточення.