Словник Української Мови
Буква
1. Історична спільнота людей, що формується в процесі розкладання первіснообщинного ладу на основі єдності території, мови, культури та зародження економічних зв’язків; етап у становленні нації.
2. Приналежність до певного народу, національності; національна самосвідомість.
3. Загальнодоступність, зрозумілість для широких верств населення; відповідність інтересам, духу народу.
Приклад 1:
Народність, простота „Безсонної ночі“ чарує». Аналізує цей вірш: «Про себе і зв’язок з рідною землею — „І сам не зчувсь, як я твоїм співцем зробився і ввесь в тривогу обернувсь“.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Найдавнішими самоназвами китайців були хуа, шан, чжоу, в епоху ж перших китайських імперій з’явилася нинішня самоназва китайців — ханьжень («людина Хань»), що її дала народність хань — найвпливовіша в країні з III ст. до н. е. Свою батьківщину давні китайці називали Тянься — «Піднебесна», Чжун Го — «Серединне царство» чи Чжун Хуа — «Серединна квітуча».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Ся знов «общерусская история» свідомо і несвідомо на кождім кроці підмінюється поняттям історії державної і культурної великоруського народу, і в результаті українсько-руська народність виходить на арену історії в XIV — XVI вв. як би щось нове, мовби її перед тим там не було або вона історичного життя не мала.
— Невідомий автор, ” Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 4:
Таким чином історія В[еликого] кн[язівства] Литовського далеко тісніше зв’язана з історією білоруської народності, ніж українсько-руської, що чимало підпала впливу його історії, але дуже небагато мала на нього впливу (тільки посередньо — оскільки білоруська народність передавала право й культуру, насаджені Київською державою, але так само посередньо, через політику литовського правительства, українсько-руська народність приймала не одно, що йшло від білоруської, — напр., білоруські елементи актової мови, прийнятої литовським правительством). Отже, включення історії В[еликого] кн[язівства] Литовського в русску історію” не заступить прагматичного представлення історії народностей українсько-руської й білоруської.
— Невідомий автор, ” Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 5:
Пізніша українська народність сформувалася з племен полудневої групи, що сколонізували й спустошені задніпрянські землі (від XIV в. почавши). Білорусини — се західна частина середньої групи, відокремлена приналежністю до В[еликого] кн[язівства] Литовського, тимчасом як східна частина середньої й ціла північна, притягнені В[еликим] кн[язівством] Московським, формуються в народність великоросійську.
— Невідомий автор, ” Mikhailo Grushievs Kii”