Напиндюченість — властивість за значенням прикметника “напиндючений“; стан, коли хтось або щось має надмірно пихатий, зарозумілий, самовдоволений вигляд або поведінку.
напиндюченість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови