Словник Української Мови
Буква
1. (перехідне) Наповнювати щось, втискаючи, вкладаючи всередину велику кількість предметів, часто безладно або з надміром; набивати.
2. (неперехідне, розмовне) Їсти або пити багато, з жадібністю, до відсутності голоду або навіть до поганого самопочуття; наїдатися або напиватися понад міру.
Приклад 1:
Генеральша думала, що це кавказька пропасниця, але професор уперто казав, що він не почуває нічого малярійного, і не хотів напихатися хініном, який йому надсилала генеральша щодня. Не хотів він також і лікаря до себе пускати, а казав, що він попросту втомлений.
— Тютюнник Григорій, “Вир”