1. (розм.) Налякати когось, спричинити у когось відчуття страху, переляку; нагнати страху.
2. (перен., розм.) Викликати тривогу, занепокоєння, поширивши неправдиві або перебільшені чутки.
напудити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Напудити(сь) — налякати, налякатись («напудився так, що аж його піт обсипав»). Нараїти — порадити, напоумити («та хто вас на таке на-раїв?»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |