Значення
-
(іст.) Посадовець у Російській імперії, який очолював напрям (адміністративно-територіальну одиницю) у Правобережній Україні після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII століття.
-
(заст.) Керівник, начальник, особливо в адміністративних установах або навчальних закладах у XIX — на початку XX століття.
-
(перен., рідк.) Той, хто вказує напрям руху, шлях або визначає лінію поведінки; провідник, керівник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. направник, р. направника, д. направникові, з. направника, о. направником, м. направникові, к. направнику