Словник Української Мови
Буква
1. Пливти, припливати у великій кількості або один за одним (про людей, тварин, транспорт тощо).
2. Насуватися, набігати, навалюватися (про хвилі, воду, а також переносно — про думки, почуття тощо).
3. Наступати, наближатися (про час, події, явища).
4. Техн. Заповнювати собою форму, порожнину під тиском або силою тяжіння (про рідини, розплави, бетонну суміш тощо).
Приклад 1:
І паша давно перестав тим перейматися, бо щоразу від ніжної думки про те, що поезії Газі-Гірея повторює увесь правовірний світ, у його немолодій голові зачинало п’янко шуміти, як після випитого цеберка просяної бузи… З вітру, зі степу, з тремтливої биндочки, де небо і степ між собою стулялися, повільно з’явились і почали напливати крислаті волячі роги. Нерівними сизими хвилями вони розтягли-ся і розляглися по небозводу.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”