НАБІГА́ТИ, дієслово, недоконаного виду, перехідне.
1. Бігаючи, долати яку-небудь відстань, накопичувати певну кількість кілометрів, годин (про спортсменів, транспортні засоби тощо). Спортсмен набігав за тренування двадцять кілометрів.
2. Здобувати, наживати що-небудь біганиною, клопотами, частими відвідинами. Набігати собі хворобу.
3. Збирати, накопичувати (про дощову воду, хвилі, звуки тощо), утворюючи масу, скупчення. Вітер набігає хвилі на берег.