Приміщення для проживання або господарських потреб, заглиблене в землю приблизно на половину своєї висоти, зі стінами, частково обкладеними деревом, кам’нем або обмазаними глиною, та з дахом на поверхні.
Тип давнього житла, характерний для слов’янських племен у ранньосередньовічний період, що являв собою прямокутну або квадратну яму з каркасною наземною частиною, перекритою двосхилим або чотирисхилим дахом.
У сучасному значенні — заглиблена споруда, часто тимчасового призначення (наприклад, на полюванні, риболовлі), що захищає від непогоди.