напіввектор

1. У математиці та фізиці — величина, що має лише напрямок та величину (модуль), але не має певної точки прикладення, на відміну від звичайного вектора; часто використовується в контексті обертань та проективної геометрії.

2. У комп’ютерній графіці та програмуванні — структура даних або об’єкт, що поєднує властивості вектора (масиву) та скаляра, наприклад, для представлення кольору, координати або іншого параметра з обмеженою розмірністю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |