1. (у хімії, фізиці) Стан речовини або системи, при якому досягнуто лише часткового насичення, тобто максимально можливої концентрації розчиненої речовини в розчиннику або зв’язку між компонентами.
2. (у техніці, електроніці) Проміжний режим роботи магнітного осердя або напівпровідникового приладу, коли ступінь намагніченості або провідності є середнім між повним насиченням і відсутністю такого.
3. (переносно) Обмежена, неповна інтенсивність якоїсь якості, властивості або стану (наприклад, кольору, почуття, явища).