напівнасиченість

[nɑpiʋnɑsɪt͡ʃɛnistʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

(у хімії, фізиці) Стан речовини або системи, при якому досягнуто лише часткового насичення, тобто максимально можливої концентрації розчиненої речовини в розчиннику або зв’язку між компонентами.
(у техніці, електроніці) Проміжний режим роботи магнітного осердя або напівпровідникового приладу, коли ступінь намагніченості або провідності є середнім між повним насиченням і відсутністю такого.
(переносно) Обмежена, неповна інтенсивність якоїсь якості, властивості або стану (наприклад, кольору, почуття, явища).

Граматичні форми:

н. напівнасиченість, р. напівнасиченості, д. напівнасиченості, з. напівнасиченість, о. напівнасиченістю, м. напівнасиченості, к. напівнасиченосте