1. Такий, що пов’язаний із напівкочівництвом — способом життя, при якому певна частина населення (часто скотарі) здійснює сезонні переміщення з худобою на пасовища, а інша частина веде осілий спосіб життя.
2. Який лише частково кочує; такий, що характеризується поєднанням елементів кочового та осілого способу господарювання та побуту.
3. Уживається як складова частина термінів, що позначають народи, племена або їхній спосіб життя (напр., напівкочові племена, напівкочовий спосіб життя).