1. У метриці античної поезії — стопа, що складається з довгого та двох коротких складів (—UU), або, за іншою інтерпретацією, тримірна стопа, у якій довгий склад займає час двох коротких.
2. У віршуванні силлабо-метричного та силлабо-тонічного типів — пропуск наголосу в стопі хорея, тобто поява безнаголошого складу на сильному місці віршового ряду.