напівбог

Істота, що походить від бога та смертного, володіє надлюдськими здібностями, але не є справжнім божеством; деміург.

Людина, яка наділена винятковими, майже надприродними якостями, здібностями або авторитетом і викликає захоплення, поклоніння.

У давньоримській міфології та історіографії — почесний титул, що надавався померлим або навіть живим імператорам та видатним особам.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |