Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* НАП І РНИК , а, ч. Мішок із щільної тканини , куди насипають пір’я для подушки або перини ; насипка . Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити ( Мирний , IV, 1955, 297); Вона поклала для мене свіже рядно і подушку в червоному напірнику на вузьку лаву (Перв., Материн .. хліб , 1960, 14).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напірник, р. напірника, д. напірникові, з. напірник, о. напірником, м. напірникові, к. напірнику