Тлумачення із “Словника української мови”* НАП І РНИК , а, ч. Мішок із щільної тканини , куди насипають пір’я для подушки або перини ; насипка . Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити ( Мирний , IV, 1955, 297); Вона поклала для мене свіже рядно і подушку в червоному напірнику на вузьку лаву (Перв., Материн .. хліб , 1960, 14).
напірник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |