Словник Української Мови
Буква
1. Дієслово, що означає дію збирання, накопичення чогось у великій кількості, часто поступово або з різних джерел; нагромадити, назбирати.
2. У переносному значенні — отримати, набути великої кількості чогось нематеріального (наприклад, досвіду, знань, вражень).
Приклад 1:
Паллант, любесенький хлопчина, Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам’яти хоче чуб. Дождавсь – і зо всього розгона Вліпив такого макогона, Що пан Галес шкереберть став.
— Самчук Улас, “Марія”